Мій сніг.
Зараз в моїх великих колонках грає Ліфт, а в моєму маленькому серці емоції розривають самі себе. Якось все дивно,чому так,скажи ти, і скажу я. .
ми вже четвертий день без ніжних слів, і вже четвертий день,всьо шо їла-то були сльози мої солоні.
Коли був поряд,коли були готові побитись. .розбити один одного як мій брат бє бакали. .сльози були солодкими.
Коли був поряд,не могла дивись тобі в очі, за надто теплі зрачки маєш. Багато раз казала тобі шо ненавиджу. Багато раз казала шо люблю,багато раз відштовхувала і багато раз обіймала. Твої обійми хотілось відчувати завжди, але прикро шо була не одна хто відчувала їх. За багато того "прикро" зараз в голові. Прикро шо не помітив мене,коли на вулицях Львова ше спав сніг. Прикро шо думала шо писанина твоя була унікальна, і писав то тільки мені. Прикро шо ревність твоя заставляла тебе зневажати хорошими моментами. Прикро шо в ту ніч,пішов спати окремо від мене. Прикро шо не була з тобою,коли співав хворий дельфін. Прикро шо не любиш мої фотографії. Прикро шо вважаєш мене злою. Прикро за ті пяні фрази сказані тобою і мною. Прикро шо не сказала тобі шо кохаю,коли то відчула в перше. Прикро шо сльози капали,коли ти вперше сказав шо кохаєш. Прикро за всі непорозуміння. Прикро шо рахуєш мене не справжньою.Прикро за все шо прочитала вчора. Прикро шо не хочеться більше,вина.Прикро шо зараз ти не зі мною.
Мені мало повітря,може то ті свічки шо тут горять? я не знаю. Незнаю як подякувати тобі за те шо ти є. Незнаю як заспокоїти тебе,так як заспокоює нікотин. Незнаю як кохати, через океан. Не вмію.
Ти багато чому мене навчив. Ти знаєш. Ти вмієш. Ти навчив мене бути ніжною. Ти навчив мене посміхатись коли темно. Ти навчив мене розмовляти без слів. Ти навчив мене,слухати. Ти навчив мене,відчувати моє і твоє тіло. Ти навчив ревності.Ти навчив бути собою.Ти навчив,щастя. Дякую.
Я часто думаю про нас,я не перестаю думати про нас. Ми дуже різні,але такі одинакові.
Памятаєш коли ми перший раз скучили один за одним. То було за тисячі кілометрів один від одного, я ше тоді не знала які на смак твої,мої губи. Не знала як пахнуть твої кучері, і не знала чи може поміститись моя голова тобі в підмишку)
20.02.09 Катя:
..я скучила(((
коли ти вже там приїдеш?
20.02.09 Антон:
вже приїхав))
я тоже скучив . .шота то падазрітєльна
Цікаво шо думав тоді коли писав то. Я скажу шо думала..точніше шо відчувала. Коли прочитала шо скучив, я думала виблюю всі органи,мене тошнило і так по наркоманьськи билось серце. Здається там нічого особливого,але тоді я вже втопилась в тобі, а ти навіть не знав про моє існування.
Я люблю наше літо,і люблю той полосатий сведр (або як ти вчив "світер"), в якому зустрів мене. Я відчувала шо будеш там. Я люблю твої ромашки. Люблю твої зеленющі очі, і велитеньський розмір ноги. Я люблю твої плечі,і люблю твій живіт.Люблю ніс,і хай на ньому можна побудувати китайську стіну,вій най-приємніший. Люблю як шось говориш уві сні. Люблю цілувати твою спину коли спиш. Люблю ,дуже дуже люблю твої руки. Люблю коли тримаєш мене так сильно,шо аж злюсь. Люблю кусати тебе. Люблю твою маму,до ужаса.Люблю твої ідеальні зуби,які ти нищиш дурними цигарками. Я люблю дивитись як ти спиш. Я люблю коли дивишся на мене. Люблю ту дурну пальму в тебе в кімнаті. Я люблю то пристрасне кохання в шацьку.Я люблю твою простоту і люблю твою простинь)
Ти ревнивий, і сказав мені про це давно,але я не взяла то до уваги,так як ніколи не брала до уваги нас. Вибач. Пробач шо колись мала сумніви,пробач шо тепер їх маю. Пробач за те що заставляла плакати. Пробач шо кидалась гострими фразами. Пробач,шо засинала,пробач шо йшла. Пробач шо перший поцілунок був не в деревянній хатинці у парку. Пробач шо я тут а ти там. Пробач шо ревную. Пробач шо пробую змінити тебе. Пробач за дощ і пробач за сонце. Пробач за те що відчував дискомфорт у моїй душі. Пробач шо кричу, пробач якшо не буде мене там,зимою. .
Я Егоїстка. Я хочу завжди забирати в тебе одіяло а потім жаліти тебе. Хочу спостерігати за мімікою твоєю,коли робиш мені сніданок. Хочу твого люксичного чаю. Хочу ту білу футболку, в якій жила літом. Хочу ше десять струсів мозгу шоб так піклувався про мене. Хочу прокидатись від того шо смієшся з мене,бо сплю з відкритим ротом. Хочу наш дощ. Хочу той кефір і булочку на лисій горі. Хочу сніг. Хочу валятись в ньому,і застудитись разом з тобою. Хочу мякі шкарпетки і твої затишні обійми. Хочу побачити твій ніс в зимку). Хочу намалювати тебе,знову. Хочу не вилазити з ліжка,три дні бо холодно. Хочу кави з молоком і твої грєнки гірчичні.Хочу відчути твоє не поголине але мяке лице. Хочу криків твоїх,бо дурна я.Хочу сліз твоїх відвертих. Хочу тебе.
ти віриш? бо ти мені рідко віриш. Повірь порі року,бо сьогодні ми разом,150 днів.
я тебе кохаю.
". . .кохаю тебе за кожний ранок який давала мені
і під час якого обнімала і мучала.
за те що ніколи не давала мені вмерти з голоду
тому шо забагато повітря без тебе".
-Антон
Подписаться на:
Комментарии к сообщению (Atom)
Комментариев нет:
Отправить комментарий